МАРИНА ЙОСИПІВНА АБІКУЛОВА


Новітня історія музейної археології в Херсоні пов’язана переважно з іменем Марини Йосипівни Абікулової, яка почала працювати у Відділі історії дореволюційного періоду Херсонського обласного краєзнавчого музею 13 лютого 1976 р. Від самого початку своєї праці М. Й. Абікулова опікувалася переважно польовими археологічними дослідженнями музею.

Народилася вона 15 лютого 1946 р. в місті Миколаїв і свою наукову працю розпочала у Миколаївському обласному краєзнавчому музеї. Згодом, уже працюючи в Херсоні, М. Й. Абікулова закінчила історичний факультет Ростовського державного університету (1978 р.).

З 1976 р. нова співробітниця Херсонського обласного краєзнавчого музею провадила дослідження античних пам’яток на території Білозерського району Херсонської області. Музей поповнився гончарними та ліпними посудинами, виробами з металів, глини, каменю. Загальна кількість надходжень – 358 одиниць. Відзначимо, що в польових роботах музейних експедицій того часу приймали участь дитячі археологічні гуртки, які продовжували традицію, започатковану засновником музею В. І. Гошкевичем ще наприкінці ХІХ ст. У 1977 р. М. Й. Абікуловою спільно з Миколою Петровичем Оленковським було досліджено відоме поселення Садиба Литвиненка, де були проведені шурфовка і зачистка стародавнього байраку; у результаті чого знайдено велику кількість фрагментів амфорної тари, кісток тварин, уламки ліпних орнаментованих горщиків, сіроглиняного гончарного посуду, а також фрагмент червонофігурної закритої посудини кінця V – першої половини ІV ст. до н. е. Цього ж року М. Й. Абікулова дослідила територію біля сіл Антонівка (в межах міста Херсон), Тягинка (Бериславського району), Рибальче (Голопристанського району).

На території Білозерського району досліджувалося Білозерське поселення, на території якого було знайдено фрагменти керамід і каліптерів, амфорну тару з Фасоса та Синопи, червоноглиняні лутерії з орнаментованими ручками, сіроглиняну кераміку з темним покриттям, що виготовлялася в Ольвії. Траплялися й такі знахідки як червонолакова кераміка (скіфоси), кіліки, лутерії, канфари ІV–ІІІ ст. до н. е., було знайдено ольвійську монету ІV ст. до н. е. із зображенням богині Деметри, фрагменти бронзового дзеркала, жорна та точильні камені, що дало підстави припустити перебування в цій місцині населення у ІІ–І ст. до н. е.

Протягом своєї багаторічної музейної праці М. Й. Абікулова здійснила більше двадцяти лише розвідувальних досліджень на території Херсонської області. Особливу ж увагу привертають її розкопки кургану в селі Нова Маячка в 1979 р. (Олешківський район), поселення Садиба Литвиненка поблизу села Станіслав у 1979 р. (Білозерський район), городища Золотий Мис поблизу села Широка Балка у 1980-1983 рр. (Білозерський район), Аннівського городища поблизу села Дудчани у 1984-1987 рр. (Нововоронцовський район), Любимівсъкого городища поблизу села Любимівка у 1988-1990 рр. (Каховський район).

Так, у селищі Нова Маячка в 1979 р. були проведені перш за все охоронні розкопки частково зруйнованого кургану, висота якого сягала півтора метра, а діаметр складав 40 метрів. Було досліджено 27 поховань, основне з яких датується ямною епохою, а інші відносяться до епохи бронзи, скіфо-сарматського часу і середньовічного періоду. Інвентар, у результаті досліджень, складав декілька цілих і фрагментованих ліпних посудин, а також фрагментів залізних предметів.

Цього ж року Скіфо-античний загін археологічної експедиції Херсонського обласного краєзнавчого музею під керівництвом М. Й. Абікулової почав охоронні розкопки і на поселенні Садиба Литвиненка, яке досить сильно руйнувалося у результаті берегових обвалів і оранки. На площі 25 квадратних метри була відкрита частина приміщення з тонкою глиняною підмазкою підлоги. Воно обігрівалося примітивним вогнищем, біля якого знайшлися фрагменти тонкостінної ліпної жаровні, сіроглиняний горщик з темним покриттям і ще один тонкостінний ліпний невеликого розміру. На підлозі знаходилися також майже цілий сіроглиняний горщик із кулеподібним тулубом, що лежав на залишках іншого ліпного посуду і три червоноглиняні амфори елліністичного часу (одна з них була з астиномним, а інша з анепіграфним клеймом). Знахідка кам’яного риболовецького грузила, якірних каменів та кісток риб дозволили зробити висновок, що основним заняттям давніх мешканців Садиби Литвиненка було рибальство. В цілому ж приміщення датувалося VI – ІІІ ст. до н. е.

Досліджувалася археологічною експедицією Херсонського обласного краєзнавчого музею під керівництвом М. Й. Абікулової і пам’ятка археології національного значення – античне городище Золотий Мис біля південно-східної околиці села Широка Балка Білозерського району. Паралельно археологічні дослідження цієї пам’ятки провадилося експедицією Інституту археології АН УРСР під керівництвом Віталія Миколайовича Зубара. Дані розкопок дозволили реконструювати картину життя частини ольвійської хори. Невелике містечко, обнесене валом із фортечним муром і ровом, знаходилось на високому важкодоступному мисі. Зі сторони поля був в’їзд, а перед ним – велике зерносховище. Зернові ями розташовувалися правильними рядами, вздовж фортечного муру на городищі йшли вимощені майданчики. Далі починалися кам’яні будівлі. Планування будинків було типово грецьке. В одному із двориків були знайдені дві кам’яні зернотерки, а поряд – фрагменти ліпних кухлів і кістки риб. Вулиці були вимощені черепками. Потужність культурного шару на площі городища складає 1,2-2,0 метри. Ці розкопки забезпечили музейні археологічні фонди численним та різноманітним матеріалом кінця І ст. до н. е. – третьої чверті ІІІ ст. н. е.



Важливими були також охоронні розкопки Аннівського городища, що датується ІІ ст. до н. е. – ІІ ст. н. е. Знаходиться воно між селами Гаврилівка та Дудчани Нововоронцовського району. Паралельно пам’ятка досліджувалася вченими Інституту археології АН УРСР Надією Оксентіївною Гаврилюк та Євгеном Васильовичем Черненком – вони провадили розкопки найцікавішої у науковому сенсі центральної частини городища. При розкопках цієї пам’ятки були досліджені фундаменти кам’яних споруд і напівземлянка прямокутної форми, а також господарські ями. На земляному валу збереглися залишки фортечної стіни і фундаменту оборонної вежі. Частина оборонного рову була вирубана в камені, що залягав під неглибоким шаром грунту. Це дослідження дозволило зібрати матеріали щодо економічного та соціального розвитку постскіфського поселення.

У 1988-1990 рр. експедиція М. Й. Абікулової досліджувала найвідоміше з постскіфських городищ на території Лівобережжя Херсонської області – Любимівське. За той час було досліджено 245,5 квадратних метрів площі городища, потужність культурного шару якого складала 1,5 метри. Було виявлено залишки двох будівельних періодів. До першого, який датується ІІ ст. до н. е. – І ст. н. е., відноситься велика господарська яма та приміщення напівовальної форми з двома рівнями підлоги, що було зруйноване у І ст. н. е. внаслідок пожежі. Після руйнування (можливо сарматським набігом), життя у східній частині городища знову відродилося та тривало до кінця ІІ ст. н. е. У цей час тут будуються житла, від яких залишилися рештки кам’яних фундаментів, кам’яна вимостка, сім господарських ям; велике вогнище, складене з вапняних плит і розташоване за межами приміщення.

Знайдений під час розкопок речовий матеріал дав уяву про побут населення цього городища, яке займалося землеробством, скотарством, рибальством та мисливством, різноманітними хатніми ремеслами. Велике значення для городища мали торгівельні зв’язки із Ольвією, звідки у амфорах надходили товари різних центрів виробництва. У побуті використовували також ліпний посуд місцевого виробництва.

У 1980-ті рр., паралельно з результативними польовими дослідженнями, М. Й. Абікулова, спільно з М. П. Оленковським, керувала роботою археологічних гуртків Херсонського обласного краєзнавчого музею. Базою для цієї праці була Херсонська обласна станція юних туристів та археологічний гурток Херсонської загальноосвітньої школи № 1 (очолюваний вчителем історії Іриною Олексіївною Єрьоменко). До складу гуртків належало по 10-15 учнів різних шкіл міста, які активно цікавилися давньою історією краю. З осені до весни гуртківці щорічно вивчали теорію археологічної науки та готували реферати й доповіді на цікаві для них теми. Ці доповіді вони виголошували та обговорювали на засіданнях археологічних гуртків. Влітку гуртківці брали участь в розкопках археологічних пам’яток, що їх організовував Херсонський обласний краєзнавчий музей: у дослідженнях скіфського поселення поблизу села Первомаївка Верхньорогачицького району, античного містечка римського часу Золотий Мис поблизу села Широка Балка Білозерського району тощо.

Заступник директора ХОКМ з наукoвої роботи Володимир Асламов
та старший науковий співробітник відділу фондів Марина Абікулова
на тлі лапідарних пам'яток музею у внутрішньому подвір'ї,
початок 1990-х років

В 1991 р. М. Й. Абікулова також брала активну участь у роботі Скіфської експедиції Інституту археології АН УРСР на чолі з Н. О. Гаврилюк, яка досліджувала Великолепетиське постскіфське городище.

В 1987 р. у музеї відбулася реорганізація: археологічні фонди перейшли з компетенції Відділу історії дореволюційного періоду до компетенції Відділу науково-фондової роботи. Відповідно М. Й. Абікулова переходить на посаду зберігача археологічних фондів відділу науково-фондової роботи Херсонського обласного краєзнавчого музею на якій і перебувала до 2015 р.

На цій посаді вона була ініціатором та організатором побудови ряду музейних виставок археологічних матеріалів, зокрема виставки «Античність і сучасність» (1993 р.) та виставки «Захоплююча археологія» (2011 р.) та інших.

В 2015 р. М. Й. Абікулова очолила новостворений сектор археології Відділу науково-фондової роботи Херсонського обласного краєзнавчого музею. Під керівництвом М. Й. Абікулової сектором археології побудовано виставку «Степова Еллада» (2017 р.).

Маємо зауважити, що протягом своєї багаторічної праці в Херсонському обласному краєзнавчому музеї (в лютому 2016 р. сектор археології відзначив 40-річчя від початку роботи в музеї свого керівника) М. Й. Абікулова була чуйним наставником кількох поколінь пов’язаних з музеєм науковців-істориків, більшість з яких здобули науковий ступінь кандидата історичних наук. Під її керівництвом розпочинала свій шлях в археології та здійснювала перші наукові публікації Валерія Павлівна Билкова (захистила дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук у 1999 р.); у 2005-2006 рр. в археологічних фондах музею працював під її керівництвом Євген Володимирович Вдовиченко (захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук у 2014 р.). До напрацювань М. Й. Абікулової та її неоціненних наукових консультацій звертався під час проведення своїх досліджень з історії херсонської музейної археології Антон Віталійович Костенко (захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук у 2015 р.).

Підсумки багаторічних досліджень античної колекції археологічних фондів Херсонського обласного краєзнавчого музею М. Й. Абікулова виклала у книгах, надрукованих у 2015-2016 рр.: «Антична колекція Херсонського краєзнавчого музею» (у співавторстві з А. І. Лопушинським та Д. М. Сікозою) та «Антична колекція Херсонського обласного краєзнавчого музею. Історія становлення (1890-1963 рр.)» (у співавторстві з А. В. Костенком).

Таким чином, 40-річна праця М. Й. Абікулової в археологічних фондах Херсонського обласного краєзнавчого музею забезпечила формування в великої колекції матеріалів (переважно античної доби). Помітною є й просвітницька праця дослідниці, реалізована головним чином у її наукових публікаціях.